«Як може джерело життя йти до життя через смерть?» – вигукує святий Іоан Дамаскин.
Смерть «Життядарчої Матері» Господа перевершує саме поняття смерті, і тому іменується не смертю, але «Успінням», «святим Спокоєм» і переходом до Бога. Навіть якщо ця подія називається смертю, смерть ця – Живоносна, оскільки переносить до безсмертного небесного життя.
Богородиця є унікальним творінням Бога, переважаючим і людей, і Ангелів. Вона єдина з усіх людей вела життя непорочне і незбагненне для всього сущого, і стала Матір’ю Божою. Оскільки Богоматір не грішила, не поступалася нечистим помислам, Вона, природно, не знала у своєму земному житті плотської скорботи – хвороб. Але, незважаючи на це, Їй, будучи людиною, доводиться пройти через неміч смерті. Хоча Бог ще не відокремив Її душу від тіла, зв’язок, що об’єднував їх, не розірваний, як це трапилося з Христом. Після смерті душа Богородиці відразу з’єднується з Христом. У годину Успіння Богоматері Господь, супроводжуваний небесними рядами Ангелів і святих, забирає Її душу не просто на небеса, але «до Свого Царського Трону, у Святеє Святих», як пише святий Іоан Дамаскин. Богоносне тіло Богородиці, по закінченні трьох днів нетлінне, переноситься в Небесні Чертоги до Її Єдинородного і Любимого Сина. Таким чином, ми можемо говорити про тілесне Воскресіння Богородиці. Однак це воскресіння було здійснено не Нею, але Її Сином і Богом.
Свідком цього Воскресіння-Успіння Богоматері з’явився Апостол Фома, який не був присутній на Її блаженному похованні. Він встиг лише через три дні, коли після молебню Апостоли відкрили Її гробницю і не знайшли там Її богопрославленого тіла. Вони побачили, як Богородиця піднімається на Небеса і передає апостолові Фомі Свій чесний і святий пояс як доказ Її переходу у вічне життя. Щось подібне вже траплялося з апостолом Фомою, коли він доторкнувся до ран Господа.
Тіло Богоматері, так само як і тіло Христа, після поховання не піддалося тлінню. Якщо після воскресіння Христа тіла численних святих Його залишаються частково нетлінними, то чи могло трапитися інакше з «богоносною скинєю», з Матір’ю Божою.
Святий Андрій Критський говорить про те, що збереження чистоти Богородиці після Народження Христа має природним наслідком нетлінності Її тіла після смерті. «Як Різдво не принесло псування, так і труна не допустила тління».
Після свого Успіння Пресвята Богородиця стає Матір’ю нового творіння, Церкви Христової. Оскільки Богоматір займала центральне місце в ікономії спасіння, адже за допомогою Неї втілився Господь – глава Церкви – тепер, у Церкви Небесної, Вона має всю повноту Благодаті, слави і одкровення. Вона з’явилася благодійниця всього єства, так як все творіння молиться Їй як Владичиці, Цариці і Богоматері.
Після Воскресіння Христа Богородиця стала опорою Апостолів і новоствореної Церкви Христової. Вона вчила новонавернених християн, направляла їх, втішала у скорботі. З житія Богородиці ми дізнаємося, що за три дні до Успіння Її відвідав Архангел Гавриїл, як колись в день Благовіщення, і повідомив про Її майбутні славний переході від смерті до життя. Потім Святий Дух чудесним чином зібрав усіх Апостолів у Гефсиманії, в домі Богоматері, щоб вони змогли бути присутніми на Її поховання та взяти Її благословення. Віддавши прославленій Матері Божій належні похвали, Апостоли попросили Її дати їм останні настанови. Тоді Богородиця розповідає їм притчу, в якій світ алегорично уподібнюється ярмарці, де людина, що купила кращий товар, виявляється у вигоді. Згодом Вона пояснює їм, що так само справа йде і в духовному житті. Хто з великим завзяттям і точністю зберігає заповіді Христа, той удостоїться більшого блага і більше інших буде прославлений у Царстві Небесному. Вона закликає їх вести благу боротьбу.
І дійсно, яку радість доставляє Богородиці бачити, як ми боремося за наше спасіння. І Сама Вона під час свого земного життя вела цю незриму боротьбу, і без того будучи бездоганною, щоб явити нам приклад досконалої аскези. У Її домі в Гефсиманії після Успіння були знайдені плитки, де Богородиця коліносхилено молилася. Від частого використання на них утворилися поглиблення від Її колін.
Будемо ж і ми наслідувати Її крайньому послуху, смиренності, містичній внутрішній духовній роботі, полум’яній молитві, невпинного пильнування себе, святій любові, духовній болі, що пронизує Її серце під час стояння біля Хреста Її Сина.
Всім людям, які ведуть духовну боротьбу, Богородиця стає непереможним союзником, навіть якщо раніше вони жили неблагочестивими. Згадаймо преподобну Марію Єгипетську, якій Богородиця стала «благодійницею» в її покаянні. І коли преподобна Марія віддалилася в пустелю, щоб вести важку боротьбу, Богородиця втішала її своїми святими явленнями.
Сучасна людина має цінувати спасительну допомогу Богородиці, в будь якій скорботі і печалі, не забувати про існування Помічниці скорботних, Заступниці, Покровительки, Утішительки зневірених, звернувшись до Якої, людина завжди знайде заспокоєння, рішення і відповідь. Помолимося, щоб Діва Богородиця, «перейшовши до Життя», завжди давала нам своє благословення, допомагаючи пройти наш життєвий шлях якомога більш спокійно і неприступно для обманів і підступності лукавого і удостоїтися Небесного Царства Її Сина.
Старець Єфрем Філофейський (Мораітіс)
