Страсний тиждень, названий так у пам’ять про останні дні земного життя, страждання і хресну смерть Ісуса Христа, розпочинається у православних християн з понеділка.
У Великий понеділок Церква згадує старозавітного патріарха Йосифа, якого заздрісні брати продали в Єгипет за 20 срібняків, сказавши батькові, що його розірвали дикі звірі. Поміркований і великодушний Йосиф розглядається як праобраз зрадженого за 30 срібняків Христа.
Крім цього в понеділок згадується прокляття Господом смоковниці, яку він побачив на дорозі, але не знайшов на ній плодів. Безплідна смоківниця є образом лицемірних фарисеїв та всіх, в кому, незважаючи на зовнішню побожність, Господь не знаходить правдивих плодів віри й благочестя, а тільки лицемірну тінь закону. Безплідній, засохлій смоковниці буває подібна і всяка душа людська, якщо вона не приносить духовних плодів – істинного покаяння, віри, молитви й добрих діл.
У Великий вівторок Страсного тижня віруючі згадують, як Христос навчав у храмі Єрусалимському і народ вважав Його пророком, а первосвященики та старійшини хотіли напасти на Нього, але не наважувалися. Розмови і притчі Господа, сказані в цей день в Єрусалимському храмі: про податок кесарю, про воскресіння мертвих, про Страшний суд і кінець світу. У Великий Вівторок Церква нагадує вірним притчу про десять дів, як символ того, що ми повинні бути завжди готовими до зустрічі із Христом. Наші серця повинні повнитись єлеєм чистоти, милосердя, любові до Бога і ближніх. притчі про десять дів і таланти. В притчах зображається неочікуване пришестя Господа (про десять дів) .і праведність суду Божого (про таланти).
Велика середа – день віддання Ісуса на страждання і смерть. У цей день особливо згадується одна євангельська подія: коли рада первосвящеників і книжників вже вирішила взяти Христа хитрістю і вбити Його, в селищі Віфанія у домі Симона прокаженого, де зупинився в ніч на середу Ісус, одна “грішниця” вилила дорогоцінне миро на Його голову. Тим самим, як сказав Христос, вона приготувала Його до поховання.
Тут же в душі Іуди народився злочинний намір видати беззаконній раді свого Вчителя. Він удаваною турботою про бідних виявив своє сріблолюбство, а потім вирішив видати Христа юдейським старійшинам за тридцять срібняків. Церквою, на згадку про зраду Спасителя Іудою, майже протягом всього року встановлений у середу піст. Тому в церковній службі в середу Страсної седмиці прославляється “грішниця” і засуджується зрада Іуди . У цей день на вечірній службі всі віруючі намагаються висповідатися.
У Страсний четвер в богослужінні згадуються чотири важливі події з життя Христа Спасителя: Тайна вечеря,
на якій Господь встановив новозавітне Таїнство Святої Євхаристії – Причастя Його Тіла і Крові; Іісус вмиває ноги ученикам – на знак глибокого смирення і любові до них, а також як повчання всім християнам не шукати влади один над одним, а слугувати один одному; молитва в саду Гефсиманському. Гефсиманський сад був свідком того як Господь томився смертною скорботою про гріхи впавшого людства і як віддавав Себе волі Отця Небесного.
Схиливши коліна, Господь впав лицем до землі і молився, по Своєму людському єству, щоб Його як людину, по можливості обминув цей час. Молячись Господь говорив: «Отче Мій! Якщо можливо нехай обмине Мене ця чаша; але не як Я хочу, але як Ти» (Мф.26.39); у Гефсимандському саду Христа арештували за доповідю Іуди Іскаріота. Перед цим Іуда поцілував Спасителя віддавши Його на неправедне судилище. Зараз вислів «поцілунок Юди» означає поцілунок зрадника, виявлення лицемірних почуттів до того, кого зрадив. В цей день під час Літургії буває багато причасників, а також за традицією приготовляються Святі Дари для зберігання – на випадок потреби причастити хворих. Ввечері Страсного четверга у храмах відбувається богослужіння, під час якого читаються 12 уривків з Євангелія про Страсті Христові. Під час цих читань парафіяни стоять із запаленими свічками. Існує звичай нести після богослужіння з собою запалену свічечку, з якою простояли всю службу, і на порозі свого будинку вгорі накреслити димом від вогню хрест.
У Велику п’ятницю Церква згадує неправедне осудження Синедріоном і Пілатом Господа Ісуса Христа, Його страждання, розп’яття на хресті, смерть і покладання Його тіла в гріб, зішестя душею в пекло для сповіщення там перемоги над смертю і визволення душ, які з вірою чекали Його пришестя, а також введення розбійника в Рай. В цей день, який є особливо суворим постовим днем року, віруючі намагаються зовсім не споживати їжі. Літургія цього дня не звершується. Після полудня у храмах урочисто виносять для поклоніння Плащаницю – іконографічне зображення покладання тіла померлого Спасителі у гріб.
Основні спогади дня Великої суботи викладені у церковному молитвослів’ї: «У гробі тілом, в пеклі душею як Бог, в Раю ж з розбійником, і на Престолі був Ти, Христе, з Отцем і Духом, все наповняючи, Неописаний». В суботу вночі відбувається богослужіння, присвячене спогаду поховання Христа, так зване “Поховання Плащаниці”.
Перед Плащаницею читаються поховальні статії, а потім після співу “Великого славослів’я” Плащаниця виноситься духовенством з церкви і обноситься навколо храму. Плащаниці передують світильники і хоругви. Хор під час цієї ходи співає “Святий Боже …”. Це обходження навколо храму відбувається в пам’ять про поховання Христа; крім того, тут зображується також і зішестя Спасителя у пекло, Його перемога над смертю. У суботу, згідно з вченням Церкви, тіло Христа “перебувало в труні”, але душею Спаситель зійшов в пекло і вивів з нього душі праведників.
Протягом Страсного тижня всі православні християни, які ще не сповідалися і не причащалися під час посту, мають це обов’язково зробити – в будь який день зранку, окрім п’ятниці. Після ранкового богослужіння в суботу віруючі освячують паску, а ввечері збираються в храмах на урочисте богослужіння, щоб зустріти Воскресіння Христове, яке відзначається цього року 5 травня.
У дні Страсного тижня віруючим належить суворо постити «заради Страстей Христових», які Він перетерпів за гріхи людства. Окрім того, посиленим постом православні намагаються гідно підготувати себе до зустрічі Світлого Христового Воскресіння, богослужіння з нагоди якого розпочинається близько опівночі – в ніч з суботи на неділю.
