Церковна свічка – священне надбання Православ’я. Свічки, які віруючи купують у храмі, щоб поставити у свічники біля ікон, мають декілька духовних значень: оскільки свічка купується, вона є знак добровільної жертви людини Богові і Його храму, вираження готовності людини до послуху Богові. Свічка є також свідоцтво віри, причетності людини до Божественного світла. Свічка виражає теплоту і полум’я любові людини до Господа, Матері Божої, Ангела чи святого, біля ікони яких віруючий ставить свою свічку.

Запалювання свічок у храмі – це частина служби, це приношення жертви Богові, і як не можна порушувати благочинність у храмі негідною, неспокійною поведінкою, також не можна створювати безлад, передаючи через увесь храм під час служби свою свічку чи, ще гірше, протискуватися до свічника, щоб поставити її самому.

Якщо хочеш поставити свічку – приходь до початку служби. Сумно бачити, як ті, хто спізнився і прийшов у храм на середину служби, у найвідповідальніші і урочистіші моменти богослужіння, порушують благочинність у храмі, коли починають передавати свої свічки, відволікаючи інших парафіян.

Якщо хто спізнився на службу – нехай дочекається закінчення богослужіння, а потім, якщо в нього є бажання чи потреба, поставить свічку, не відволікаючи інших і не порушуючи благочинності.

Купівля свічок є мала жертва Богові та Його храму, жертва добровільна і необтяжлива. Тому бажано придбавати свічки в тому храмі, куди прийшов молитися. Дорога свічка зовсім не благодатніша за маленьку. Немає і обов’язкових правил, куди і скільки свічок треба ставити.

За померлих свічки ставлять на канонник біля розп’яття, подумки вимовляючи: “Упокой, Господи, покійного раба Твого (ім’я) і прости гріхи його, вільні і невільні, і даруй йому Царство Небесне”.

За здоров’я чи при якійсь потребі зазвичай свічки ставлять Спасителеві, Божій Матері, а також тим святим, кому Господь дарував особливу благодать зціляти хвороби і подавати допомогу в різних потребах.

Поставивши свічку перед обраним тобою угодником Божим, подумки вимови: “Святий угоднику Божий (ім’я), моли Бога про мене, грішного(у) (чи ім’я, за кого просиш)”.

Потім потрібно підійти і, перехрестившись і вклонившись, прикластися до ікони.

Потрібно пам’ятати: щоб молитва була правильною, молитися святим угодникам Божим потрібно з вірою за їх клопотання перед Богом і зі словами, що йдуть від серця.

Якщо ставиш свічку до ікони всіх святих, зверни розум свій до всього сонму святих і всього воїнства небесного і молися: “Усі святі, моліть Бога про нас”. Усі святі за нас завжди Богу моляться. Він же один усіх милує, а до прохань святих Своїх завжди поблажливим буває.