12 лютого святкуємо пам’ять трьох великих учителів, проповідників і Отців Східної Церкви: святого Василія Великого, святого Григорія Богослова і святого Іоанна Златоустого. Цей празник знаний як свято Трьох Святих — велетнів віри, духа, науки і святості. Три Святі Отці залишили глибокий слід у становленні християнської віри, вони передали нам чисту віру Нікейського Собору, пояснили догми про Святу Тройцю, Христове божество та Пресвяту Євхаристію. За такі заслуги у богослуженні Східної Церкви Три Святителі звеличені як рівноапостольні, органи Святого Духа, колони Церкви та вчителі вселенної: Троє святителів жили в IV столітті, в часі становлення християнського обряду. Святий Василій і святий Григорій жили у Кападокії (Мала Азія), були близькими друзями, а святий Йоан Златоустий походив з Антіохії і був молодшим за них на 20 років, проте усіх їх єднала апостольська ревність за святу віру і спасення душ.

Троє Святих Отців проповідували у IV-V ст., в час, коли перетиналися дві культури – антична і візантійска, тож знаходилися вони в центрі великих світоглядних змін, що відбувалися на території всієї Римської імперії. Отці стали свідками вирішального моменту зіткнення язичницької і християнської традицій, і надходження нової епохи, яка завершила духовні пошуки пізньоантичного суспільства. Саме в такий непростий час проповідували Три Отці Церкви релігію аскези і високої моралі, боролися з єресями, тлумачили Святе Письмо приймали участь у вирішенні трактування догмату про Святу Тройцю. Хоч Три Святителі жили в IV ст., їх спільний празник було встановлено набагато пізніше – лише з XI ст. Пам‘яті кожного з них окремо відзначали й давніше, проте саме в ХІ ст. внаслідок суперечки щодо їх значимості, сталося чудо – три ієрархи з‘явилися у сні митрополиту Іоанну Мавроподу, видатному піснетворцю і засвідчили свою рівність перед Господом. За їх волею відтоді стали відзначати їх пам‘ять в один день, а Мавропод, за переданням, уклав гімни для цього дня. У піснеспівах, присвячених Трьом Святителям говориться про рівність патріархів поміж собою, про їх боротьбу за торжество церковних догматів, про особливий дар проповідування.

Життя Трьох Святителів допомагає зрозуміти як закладалися основи православної віри, яким був шлях кожного з них до самозречення і посвяти себе служінню Церкві. Життя Святих свідчить як відбувалася взаємодія античного спадку з християнською вірою, як закладалися основи єдності віри і розуму, науки і освіти, що не перечило істинному благочестю. Шляхетне походження і класична освіта стали фундаментом формування міцного характеру і стійких переконань Отців, що заклали основи християнського віровчення. У богослужінні празника особливо оспівуються і прославляються Три Святителі за їхню гарячу любов до Бога і ближнього, непохитну віру, світлі чесноти, Божу мудрість та заступництво. Особливо звеличується подібність патріархів Святій Тройці, яку вони так ревно прославляли. Звеличення Трьох Святителів дають їм дуже докладні особистісні характеристики. «Великий» – свідчить про велич учителя, вихователя, теоретика; Богослов – про богонатхненність проповідника; Златоустий – символізує «золото уст» подвижника і мученика, талановитого і блискучого оратора. Три Святителі були найбільш шанованими ієрархами у Візантії. Їх вчення, богословські твори, гомілії і самі вони сприймаються  Церквою як тверда основа Православної віри, що навіки стало міцною опорою для християн.

 

Джерело: Релігійно-інформаційна служба України