Свято Хрещення Господнього розкриває нам велику таємницю благочестя і справу Божої любові до усього людства. Бог приходить до Свого творіння й приймає гріхи світу через води хрещенської купелі. Увесь всесвіт долучається до Божого плану спасіння, зцілення, прощення та оновлення у водах ріки Йордан. Саме хрещення в Йордані Христа Спасителя стало прообразом християнського Таїнства Хрещення, в якому кожна віруюча людина одержує прощення гріхів (навіть первородного гріха), має реальну можливість нового, духовного життя в єдності з Богом і з Його Святою Церквою. У Таїнстві Хрещення людина вмирає для гріха і воскресає для святості й цілісного, повноцінного буття з Творцем.
Хрещення Господнє також називається Богоявленням, тому що при Хрещенні Христа Спасителя усьому людству з’явився Бог. Відбулося Богоявлення Пресвятої Трійці всьому світові.У Новому Завіті ми читаємо, що після хрещення на Йордані святим пророком Іоанном Предтечею Христа Спасителя Сина Божого розкрилися небеса, і святий пророк побачив Духа Божого, який сходив на Христа у вигляді голуба. У цей час Бог Отець із неба говорив про те, що Христос Його Син Улюблений, в Котрому Його благовоління (Мф. 3: 16 – 17).

Для християнина свято Богоявлення — це розкриття людської таємниці віри і любові Святої Трійці до усього людства. Бог — це нескінченна любов Трьох Іпостасей, з’єднаних у досконалості. Через Боговтілення Христа Спасителя, Його Хрещення у водах Йордану, коли Він узяв усі гріхи людства на себе, Бог не лише визволяє людину з рабства гріха, а й долучає її до Своєї любові благодаттю Отця і Сина, і Святого Духа, сповіщаючи світові благу звістку спасіння. Свята Трійця — це не філософська теорія, а Живий Бог, якому ми поклоняємось. І саме у таїнствах церковних настає момент нашого наближення до Святої Трійці, коли раціональна аргументація і прагматичний аналіз мусять поступитися духовному спілкуванню і просвітленню людства у молитві до Творця Всесвіту.

І, нарешті, іще один важливий вимір події Хрещення Господнього. Господь чистий. Він не має гріха. Для чого ж Йому знадобилося увійти у натовп тих, хто каявся, щоб сповідати гріх, якого на Ньому і не було, і прийняти очищення, якого Він не потребував? Однак, саме цей вчинок спасителя свідчить про мету Його приходу у світ: взяти на Себе гріхи людські і, спокутувавши їх безвинною кров’ю, визволити і врятувати рід людський.Безгрішний прийшов на Йордан і прийняв Хрещення, засвідчивши цим, що Він – людина по плоті, що Він – Один із нас. Безгрішний, Він уподобився останньому із грішників, урівняв Себе із заблудлими, щоб розділити з ними тягар їх гріхів. Ми знаємо, що гріх розлучив Бога і людину, Творця і творіння. Богоявлення – це знак присутності Бога у людській історії, знак руйнування стіни, що розділяла Бога і людину. Бог став людиною, став співприродним людському єстеству, а значить, і цьому світові. Віднині у ньому незримо присутня Божа благодать і Божественна сила. І коли у свято Хрещення Господнього ми освячуємо воду, то, тим самим, засвідчуємо велику істину про всепроникну спасительну присутність Бога у фізичній природі нашого світу. Свята вода – це великий символ присутності Божої благодаті у житті всесвіту.
В історії Древньої Церкви напередодні свята Богоявлення — істинного «Просвіщення» — хрестили оглашенних (тобто, тих віруючих, які пройшли катехізаційну підготовку до прийняття Таїнства Хрещення). При цьому запалювалось багато світильників, що знаменували світло пізнання Істинного Бога і Великим чином освячувалась вода. День Хрещення ставав Днем світла.Продовжуючи цю святу традицію, Православна Церква і сьогодні проводить урочистий хресний хід із Хрестом, Євангелієм, світильниками, хоругвами під радісний передзвін і святкових церковних співах до водних джерел. Освячена в такий спосіб вода називається «агіасма», що в перекладі із грецької мови означає «святиня».

При освяченні Хрещенської води священик молиться Богові: «Сам і нині, Владико, освяти воду цю Духом Твоїм Святим. І дай усім, що доторкаються до неї, і споживають, і помазуються нею — освячення, здоров’я, очищення і благословення». Свята вода має особливу животворну і очищаючу силу. Православні християни повинні освячувати нею все своє буття, дякуючи Богові за цю велику ласку і милість. Через краплі освяченої води християнин долучається до благодаті Творця, Який благословляє, зцілює і освячує все наше земне існування. Недаремно у літургійному богослів’ї Православної Церкви вода символізує життя, утамування духовної спраги, прозорість істинного Богопізнання і радість Богоспілкування у благодаті.
Через Хрещення Сина Божого увесь космос, відірваний гріхом і злом від Істинного Буття, навертається в обійми любові Свого Творця. Радість освячення, оновлення духовного життя, реальне Богоспілкування зі Святою Трійцею руйнують відчуття жаху самотності людства і пустелю відчаю кожної людини.